Оливний фільтр установлюється в системі змащення автомобіля і призначений для очищення моторної оливи, без якої неможлива нормальна робота всіх рухомих частин двигуна й трансмісії.
Роль фільтра для оливи
Автомобільна ходова частина разом із мотором — це досить «активний» механізм: деталі в ньому не тільки взаємодіють між собою через зачіплювання і тертя, а й зазнають хімічного і термічного впливу. При цьому неминуче утворюються дрібні металеві часточки, продукти окиснення, сірка, нагар, також усередину авто потрапляють пил, бруд і пісок. У несприятливих умовах експлуатації можливі навіть біологічні забруднення — грибок і бактерії.
Усе це потрапляє у моторну оливу, яка обмиває й охолоджує деталі двигуна й коробки передач. Роль фільтра — затримувати ці забруднення, щоб вони не потрапили в робочі порожнини, де розташовані чутливі до них компоненти: вали, які працюють на високих обертах, поршнева група, кривошипно-шатунний механізм, підшипники, шестірні тощо.
Різновиди оливних фільтрів
Пристрої можна розділити на дві великі категорії — у яких, власне, здійснюється фільтрація (механічні), і в яких відбуваються фізичні явища, наприклад осадження більш важких часточок під дією сили ваги або відцентрової. Фільтри-відстійники частіше використовують у промисловому обладнанні, тому що до автомобільних мастил додають присадки, щоб забруднення не осаджувалися всередині закритих картерів.
Механічні фільтри — найпоширеніший різновид з огляду на простоту експлуатації. Вони здебільшого або нерозбірні і замінюються цілком, або допускають заміну відпрацьованого картриджа. Строк експлуатації вказує виробник, зазвичай міняти картридж або фільтр необхідно після кожних 7–15 тисяч км пробігу авто.
Якість фільтрації
У змінних механічних фільтрах застосовуються такі фільтруючі елементи:
- паперові (циліндр із паперових пластин, просочених спеціальною рідиною);
- повстяні;
- сітчасті або дротові;
- пластинчасті.
Особливість паперових і повстяних деталей — тонка фільтрація оливи через проникність матеріалів, тоді як сітчасті й пластинчасті вважаються фільтрами грубої фільтрації. В автомобільних агрегатах часто встановлюють обидва різновиди послідовно.
Якість очищення оцінюють за номінальним або абсолютним ступенем фільтрації. Ці параметри визначають розмір часточок, затримуваних фільтром, — відповідно на 95% і повністю. Наприклад, для паперових оливних фільтрів номінальний ступінь фільтрації становить 20–40 мкм.
Повнопотокові й частковопотокові системи
Чистота оливи, яка подається до картера, залежить також від схеми під’єднання фільтра, тому вони діляться на повнопотокові й частковопотокові.
- У повнопотокових фільтрах олива послідовно йде від насоса через фільтрувальний елемент і потім подається до вузлів двигуна. Якщо такий фільтр забивається, у ньому передбачено перепускний клапан, який відкривається в разі перепаду тиску 1–2 кг/см2, щоб двигун не залишився без змащування зовсім.
- У частковопотокових схемах існують дві магістралі подавання оливи — безпосередньо від насоса й паралельно через фільтр, у якому відбувається більш якісне, але повільне очищення, а потім очищена олива (приблизно 10% від загального об’єму) подається до картера, де змішується з неочищеною. Незважаючи на незначне співвідношення фільтрату до основного потоку, частковопотокові фільтри дуже ефективні.
Отже, головна функція автомобільного фільтра для оливи — видалити часточки забруднень зі змащувально-охолоджувального потоку, а його роль в цілому — збільшення ресурсу двигуна, КПП та інших агрегатів машини.
Коментарі
Дописати коментар